Сара Дж. Маас Ordine dei libri

While navigating her first Winter Solstice as High Lady, Feyre learns that wounds of those dearest to her have a far-reaching impact on the future of their court.

Найбезстрашнішій з усіх асасинок Адарлену лише вісімнадцять. Селена — видатна вбивця, якій вдалося виграти небезпечні змагання та здобути титул королівської оборонниці. Утім, їй обіцяли ще й таку омріяну свободу, а натомість дівчина не здатна навіть дати волю своєму серцю. Більшого тягаря в неї на душі ще не бувало: якщо вона холоднокровно вб’є аж такого ненависного їй ворога — це означатиме смертельний вирок для всього найдорожчого в її житті. Здавалося б, вибір простий, адже вона вбивця. Та чи має серце вбивця? У всякому разі, Селена буде вирішувати, за що битися: за любов, за виживання чи за майбутнє королівства.

Фейра повертається до Двору Весни, рішуче налаштована дізнатись, що замислив Темлін і могутній, зловісний король Гайберну, який загрожує знищити Прифію. Однак, щоб цього досягти, вона спочатку зіграє в смертельно небезпечну гру. Один невірний крок може знищити не лише Фейру, а й увесь її світ. Боротьба з Гайберном у самісінькому розпалі, і силам добра доведеться вступити в союз із темними силами, якщо вони разом хочуть побороти найбільше зло. Дівчина знову має вирішити, кому довіряти, і шукати спільників у найменш очікуваних місцях. Та, здається, зрадники повсюди, і Фейрі не раз доведеться вдаватися до магії й потрапляти в пастки. Адже незабаром дві армії зіткнуться в кривавій, нерівній боротьбі за владу…

“Una piccola parte di me bisbigliava che potevo sopravvivere ad Amarantha; potevo sopravvivere alla transizione in quel nuovo corpo estraneo… Ma non ero sicura di poter sopravvivere a quella cavità vuota e fredda nel mio petto. Persino durante i periodi più bui, quella parte di me era stata piena di colore, di luce. Forse diventare una Fae l’aveva distrutta. Forse Amarantha l’aveva distrutta. O forse l’avevo distrutta io, quando avevo ficcato i pugnali nei cuori di due innocenti e il loro sangue mi aveva scaldato le mani.” Dopo essersi sottratta al giogo di Amarantha e averla sconfitta, Feyre può finalmente ritornare alla Corte di Primavera. Per riuscirci, però, ha dovuto pagare un prezzo altissimo. Il dolore, il senso di colpa e la rabbia per le azioni terribili che è stata costretta a commettere per liberare se stessa e Tamlin, e salvare il suo popolo, infatti, la stanno mangiando viva, pezzetto dopo pezzetto. E forse nemmeno l’eternità appena conquistata sarà lunga a sufficienza per ricomporla. Qualcosa in lei si è incrinato in modo irreversibile, tanto che ormai non si riconosce più. Non si sente più la stessa Feyre che, un anno prima, aveva fatto il suo ingresso nella Corte di Primavera. E forse non è nemmeno più la stessa Feyre di cui si è innamorato Tamlin. Tanto che l’arrivo improvviso e molto teatrale di Rhysand alla corte per reclamare la soddisfazione del loro patto – secondo il quale Feyre dovrà passare con lui una settimana al mese nella misteriosa Corte della Notte, luogo di montagne e oscurità, stelle e morte – è per lei quasi un sollievo. Ma mentre Feyre cerca di barcamenarsi nel fitto intrico di strategie politiche, potere e passioni contrastanti, un male ancora più pericoloso di quello appena sconfitto incombe su Prythian. E forse la chiave per fermarlo potrebbe essere proprio lei, a patto che riesca a sfruttare a pieno i poteri che ha ricevuto in dono quando è stata trasformata in una creatura immortale, a guarire la sua anima ferita e a decidere così che direzione dare al proprio futuro e a quello di un mondo spaccato in due.